Дофіга масл... снігу!

Відповісти
Аватар користувача
Lubko
вар'ят
Повідомлень: 2912
З нами з: Пон березня 26, 2007 12:59 pm
Контактна інформація:

Дофіга масл... снігу!

Повідомлення Lubko » Пон лютого 26, 2018 2:57 pm

Ото планувалося, а осьо шо з того вийшло:

Автом доїхали тіко сюдаво - далі навіть закуреної колії не було, не хтілося мордувати машину (та й витрата пального на першій пониженій гігантська, а швидкість пересування не дуже більша пішохідної).

Ну а далі поперли безжально талувати сніги до лісорубських гуртожитків (Дальний Дарів чи як там його..). Варто зазначити що то наш перший снігоступний досвід (я - на самопальних снігоступах з сантехнічної попліпропіленової труби, а мій супутник - на "нормальних" купованих )), і виявилося що нехай не так провалюєшся, та всеодно йти не так то й легко - швидкість по рівному заледве за 2 км\год перевалювала.

Доплентавшись до гуртожитків, нарешті поснідали (через збитий режим організи ще не зрозумів що діється і їсти не дуже хтілося) і почати нафігачити в бік будиночка під г. Рошкою. Ясен пень що під метровим снігом навіть дороги погано проглядаються, не те що стежки, і прийшлося трішки руслами/заломами побарахтатися  щоб на правильну дорогу вискочити. Так поволі почали набирати висоту, і це попри наявність снігоступів виявилося досить виснажливо. Тут ще варто врахувати що останнім часом я в гори серйозно лажу десь так раз у три роки, отже організм не звиклий до таких виправ. "Нє тот" уже, так би мовити. Снігу - зрозуміло - чимраз більше. Тому, коли закінчилася сяка-така дорога - просіка - пішли просто траверзуючи, орієнтуючись виключно на рельєф - шукати стежку під вже чи не півтораметровим снігом не було сенсу. Трохи демотивував молодняк на пн.сх від полонинки під Рошкою - він переважно увесь під снігом, творячи просто неймовірно важкопрохідний сніговий рельєф. А всьо тому що я не роздрукував космічних знімків місцевості, а нафігачив суто по мапі, на якій не було видно тих нюансів, тому на полонинку ми не піднялися, економлячи зусилля, а рухалися чуть нижче, гіпотетично на висоті хатини. В результаті тих маньоврів вийшли на дорогу буквально 40м нижче хатини, хоча її побачили десь з 20м, бо ліс через безліч снігу погано проглядається (смереки як копиці).

Про хатину - то окрема історія, найперше для Карпатських Стежок (які оновили її нещодавно), отже:

1. Дах схоже що занадто плоский, навіть не тому що сніг не сходить з нього, а просто конструкція не витримує "роз'їжджального" навантаження - деякі крокви своїми замками вискочили з брусів, а деякі верхні бруси просто роз'їхалися.  Хтось підпер крокви патиками, вперши патики просто в перекриття - і дошки просто прогнулися (десь так см на 8) зробивши здоровенні шпари в стелі (то все запінювання пішло коту під хвіст).

2. вхідні двері неможливо було відкрити, ймовірно з двох причин - а) просідання хати під вагою снігу, б) спучування ґрунту перед дверима від морозу - то ми стесували дошки перед дверима. Верхня завіса, обернута догори дриґом - не давала підняти двері, тому це швидше мінус, аніж "антивантальний" плюс (хто там буде ті двері знімати, кому вони там здалися?). Тому, на майбутнє - треба зробити високий поріг і підрізати знизу двері, щоб там було кілька см (а краще і всіх 10) між нижнім краєм дверей і дошками що лежать на ґрунті перед ними.

3. комин завалений снігом (дим спершу виходив через горище), і коли я його таки відкопав - очевидно зламаний тим же снігом (сплюснутий, розчавлений - тобто однозначно не лопатою під час розкопування). Снігу на даху метр (по вертикалі), при чому пухких тільки верхніх см 30-40, решта - досить щільний і важкий, тобто там його тонни..

Ну якось так, тобто враження від хатки двоякі - видно що роботи зроблено багато і старанно, але очевидно що доведеться переробляти і доробляти, бо так воно довго не постоїть (навіть якщо витримає цьогорічний сніг, який ще впаде до весни).

Принесли декілька сушиць, лишили купку порізаних і відносно підсушених патиків (ну і ще кілька стовбурців непорізаних в сінях), на відміну від попередніх відвідувачів. Проте я зламав пластмасову шуфельку під час розкопування вікна, вона правда і так була вже ламана-латана, але тим не менше - з мене нова шуфелька до тої хатчини, як мінімум із вдячності за притулок 😉

Вночі нам дало страху шось таке "маленьке-сіреньке, а хвостик як шило". Кілька разів заставляло вилазити зі спальника (а то вже кілька годин як в пічці все погасло, тобто дубак - шо за бортом) перевішувати харчі (і все решта начиння що пахло харчами) десь на цвяшки під стелею, бо так тлумилося, шаруділо і калатало що нагадувало сто вовків з відомої байки.

Вранці поперли на перемичку між Рошкою і Пробитою. Вже з полонинки було видно що хмари летять швидко, отже нагорі нехило дує. Хз де там та стежка що на мапі (бо мапа-мапою, але ж недаремно кажуть, що не пхайся туди зимою, де не бував літом) але йшли орієнтуючись передовсім на рельєф - де менший стрімчак туди і лізли, в результаті на ребро вийшли трохи південніше 52-го стовпчика (хоча тоті стовчики десь глибоооко під снігом). Взимі є сенс йти не просто в лоб на Рошку, а скористатися західним її траверзом - так і пологіше значно (на снігоступах важко апхілити лютий стрімчак) і в нашому випадку затишніше (вітер з пн.сх.).

На хребті під ногами твердо, але й вітер дме також твердо.. Тому, вийшовши на Буштул вирішили не геройнічати (бігти проти вітру через усі Кепути) а звалювати з Буштула його північним ребром і по своїй же "лижні" відходити. Спуск був місцями веселий - вже в лісі стрімчак такий, що просто сунеш вниз перед собою кучуруру снігу )). Ну а далі - нудне і довге топтання своєї вже частково занесеної вчорашньої колії аж до авта.

Пару світлин тутай.
вже далеко не смішний чорний гумор нових технологій

Відповісти

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість