Night Madness 2011: звіти, фото, відео

нічне вар'ятство
Аватар користувача
E-one
Вар’ят
Повідомлень: 2108
З нами з: П'ят серпня 01, 2008 3:42 pm
Контактна інформація:

Night Madness 2011: звіти, фото, відео

Повідомлення E-one » Нед листопада 13, 2011 10:47 pm

Повар’ювали на славу! Імпреза для мене походила з двох сторін: як орга і як учасника. Поєднувати два в одном не саме приємне, але хотілось зробити свято всім і самому гульнути на завершення сезону. Сторону орга опишу в двох словах: складно і нічого цікавого. Сторона учасника набагато цікавіша.

Гонка почалась для мене в 6 вечора з розмітки траси і допомоги в організації стартового табору. За дві години до старту почав падати сніг, стало досить холодно, трохи рятувало вогнище. Ближче до часу «ч» почали підтягуватись учасники, глядачі, фотографи. Луцьк як завжди не підвів своєю присутністю, прихопивши з собою ще один бус з рівненськими учасниками, були також кияни/боярчани, молдавани, Франківськ і Тернопіль, ну і зі Львова назбиралось пару учасників :)

І от він – час «Ч». Дяк дає старт і понеслись 58 вар’ятів в нічний ліс в шестигодинний бій. Собі даю настановку – їхати фор фан, про подіум не думав. А фану було купа! По-перше – це сама траса, її світловідбиваюче маркування, шуршання листя, пікантний тонкий шар снігу, ригалово-підйом, підступні спуски і колії, нічні сінглтреки поміж дерев! По-друге – це учасники. Десятки ліхтарів і мачяків поміж дерев, десь високо на підйомі або на спуску, реальна заруба і драйв. По-третє – це табір. Такій собі оазис, де є світло, тепло, за тебе вболівають і допомагають.

Перше коло їхали досить щільною групою, вивчаючи нюанси нічних стежок. Тільки пару самих-самих зварйованих рванули одразу, вперед і далеко. Перший підйом дався не просто – замерзлі ноги не хотіли крутити. Потім мій улюблений сінгл між деревами-берізками. Тут якась зараза позривала світловідбаючу стрічку, але я знав цю ділянку добре, тому сильно не заморочувався. Підйом до Пасічної, минулорічна стартова поляна, невеличкий потічок, спуск, стрьомнувата «ділянка з колесами», нирок в кущі і мегашвидкісний спуск, спуск, спуск. Нова частина траси, відкрита нашими скаутами Спіритом і Назаріком просто бомба: сінгл поміж розпиляних дерев, віражі і сінгл-спуск траверсом – просто жесть, адреналін зашкалював. Місток, КП і халява закінчувалась: спочатку не дуже приємна ділянка через мусорку (вимушений крок, плата за відсутність гемору з аборигенами), 180 градусів розворот і вверх, вверх, вверх. Передишка і вниз, тепер вже по широкій, але із-за прихованих колій під шаром листя, не менш підступній дорозі. Знов адреналін. Потім невтему противний торчок і «вісімка» – точка перетину траси, де можна ручкою махати учасникам, які вже пішли на другий коло. Спуск до озера, асфальт (!), який поклали за день до цього, причому поклали так криво, що він став ще однією тех.-перешкодою, нирок в сінгл і озеро, табір, перше коло. По результатам – 37 хв.

На друге коло наша група трохи розтягнулась. Тримаюсь за Спірітом. І тут в нього починаються «чудеса на віраж» - спочатку на підйомі зриває колесо і колію, якось вирулюю, а потім на спуску до КП він вилітає з кабіни через юз передньої покришки… ааа! об’їхати нема де, готуюсь до зіткнення. В останній момент випригую за сідушку, встаю на ноги, піднімаю руль над його байком і несильно впираюсь йому колесом в спину. Фух, можна сказати загальмував. Спіріт матом кляне покришки, листя і шар снігу, я ржу, так і їдем. А потім в мене наступає чорна полоса – вода в трубці гідропака замерзла. Ппц… вода то не проста. Як далі їхати без хімпідримки і без води? Шеф, всьо пропало! Таке відчуття, як в студентські роки на екзамені, коли тебе пересаджують на першу парту, а весь твій арсенал шпаргалок залишається на старому місці. І шо дєлать? Від цього їхав в повній просрації. Приходилось пити тільки на КП простий чай і то дуже мало, бо був гарячий. Тут ріспект Зозульці Ло за вірний караул на посту біля КП на протязі всієї гонки і підгодовування/підпоювання.

Наступні пару кіл вдалось відірватись від Спіріта і порубатись з Петром. Він мене обходив на рівній ділянці, але потім валявся на обочині від корчів. Так було пару раз. Десь колі п’ятому зустрів пішого учасника, який питав, чи на фініші є медики, бо він зламав два пальці, а може три… Ну а потім з кожною безнадійною спробою відсьорбнути з гідропака моя мораль падала разом з силами… Після четвертого кола вже нічого не хотілось, тільки в стартовий торчок вгризався зубами, але викручував – справа принципова! На шостому колі, ближче до фініша між деревами побачив Волочкову, ага: «я і бал» були на підході. Але на фініші Зозулька і Ярик закидують мені в топку печиво, а я згадую про едруснек. Запиваю це все діло магнеслайфом і їду тестувати дію ендуріка ін ріал лайф. І шо я вам скажу! Такі да! Воно працює! Підйом, правда, дався не просто (зате всьоме), а потім оп - накинув ззаду дві передачки, там, де ледве їхав попередні кола. Потім накинув спереду на велику зірку. Вроді їду! Повернувся фан перших двох кіл від сінглтреків, а відкатана за ніч траса, давала можливість насолоджуватись кожним віражем. Почав їхати без гальм там, де гальмував до цього. Резина Continental X-king не підвела ні разу. На фініш приїхав за 10-12 хв до закриття. Трохи абидна, краєм ока знову помітив Волочкову, але нє - треба їхати ще на коло, скоро зима і наступна така нагода випаде не скоро. Проїхався в своє задоволення ще й восьмий кружок, ні разу не спішившись на підйомах, не давши їм шансів в жодному раунді.

Апотім був хепі-енд. В результаті приїхав 5-м в еліті (але результати першої трійки аматорів гм… не ясно, що вони там робили) Нагороди від наших спонсорів: магазинів «Команчеро» і «Горгани», спецпризи від Нутренда для тих, кому трохи не вистачило до подіуму (один з них попав мені… ех, а я думав, що зимою перейду на натур продукти… нєсудьба) Дякую учасникам за присутність, 58 учасників – поки що абсолютний рекорд. Моя організаторська сторона святкувала перемогу. Окремий ріспект напарникам по організації: невгамовній Хуліганці, завжди радому допомогти Тарасові Глобальному і архітектору траси Спіріту.
П.с. сподіваюсь фотографи і оператори також покажуть гарні результати ;)
Поки життя вам не подобається, воно проходить.

Аватар користувача
Diak
We own the road
Повідомлень: 2404
З нами з: Суб березня 24, 2007 5:57 pm
Контактна інформація:

Повідомлення Diak » Нед листопада 13, 2011 11:25 pm

Зображення

Решта згодом :)
Shit happens...але гроші потрібно вкладати у враження...

Аватар користувача
Korguk
Шальоний Матрацник
Повідомлень: 1416
З нами з: Нед березня 25, 2007 10:28 am
Контактна інформація:

Повідомлення Korguk » Пон листопада 14, 2011 1:09 am

Тільки вуса визирають :lol:
Все шо не робиться - то робиться на Краще!

rom
Сеньйор
Повідомлень: 200
З нами з: Суб квітня 16, 2011 6:20 pm
Контактна інформація:

Повідомлення rom » Пон листопада 14, 2011 10:54 am

Папаха як в Ковпака на бойовому коні .

Аватар користувача
Hulihanka
Мандрівник
Повідомлень: 1344
З нами з: Вів березня 11, 2008 3:29 pm
Контактна інформація:

Повідомлення Hulihanka » Пон листопада 14, 2011 11:05 am

Сторону орга опишу в двох словах: складно і нічого цікавого.
Та ну:)


А мені подобається, що це єдина наразі гонка, яка проводиться вЧЕТверте - і щоразу більше і краще(сподіваюсь)- і все завдяки вашим зауваженням і пропозиціям, які пропоную викладати нижче

Odna
На тестуванні
Повідомлень: 2
З нами з: Пон листопада 14, 2011 10:51 am

Повідомлення Odna » Пон листопада 14, 2011 1:03 pm

Здрасте, львовяне. :D
Заглянула к вам сказать несколько слов.
Сразу скажу, что из всего того, что не выношу, очень не выношу три вещи: холод, недосып и однообразие. Почему так стремилась попасть на НМ толком сама не пойму. Ездить кругами всю ночь в ноябре...
С трудом отпросилась с работы, после рабочего дня, вечером выехала с друзьями, хорошо промерзнув еще на работе, после в дороге, а там еще и до старта.
Все время была в полном неведении про трассу, местность, соперников - сколько их и кто они. После финиша я только узнала, что из всех участниц незнакома была только с Мартой. Потому всю ночь догоняла кого-то предполагаемого впереди.
Настрой ехать гонку был такой, что я, глядя на ситуацию с предварительной регистрацией, готова была ехать с любителями. Не ехать - вопрос не стоял. Бороться в этом новом для меня испытании мне нужно было только с собой. Специально к НМ разжилась приличным светом. В обычной жизни он мне не нужен в таком качестве.
И вот, к счастью без лишних проволочек, объявляют старт. Иду в конец колонны, замечаю в первых рядах одну девушку, сколько их еще в толпе не знаю.
Старт. Снова упираюсь в толпу, снова та же ошибка, что на всех общих стартах. Когда уже учту, что мое место в первой трети! Так, в толкучке, выбираемся на первый подъем, двойной торчек, под конец вынудили спешиться, начались спазмы в бронхах, из-за них сошла на МК, но тут подъем недолгий, успела отдышаться на спуске. Успокоилась.
Дальше было веселей, встала за мужичками, которые шли уверенно, значит местные, темп нормальный, значит еду за ними, изучаю трек. Еду пока с одним налобником. Света хватает. Но тут и в них уперлась, надоело. Пропустили. Включила фонарь еду одна, и надо ж, подводит крепеж фонаря, слабо затянула липучку и он клюет, тут же я въезжаю в колею, заполненную листьями и бревнами, катапультируюсь «на щучку» в листья а вел остается висеть на моих контактах.
Поправила фонарь наскоро и поехала дальше. Еще одного крепкого мужичка догнала, пристроилась за ним. Все боялась пропустить КП, потому что предупредили, что он за мостиком, но кроме мостика, для непосвященного там было нечто похожее на мостик и ручеек, который меня в темноте первый раз напугал и я спешилась.
За КП уже ехала одна. Моя привычная ситуация на гонках. Изредка меня кто-то обойдет, кого-то я. Кайфую на спусках, подъемы ненапряжные, разметка читается спокойно, плюс след на листве прекрасно виден и ведет по самой выгодной траектории. Катишь себе не думая, только передачками щелкаешь. Но стоит хоть на чуть сойти с траектории, тут же наказан. Один сплошной синглтрек. Ехала и представляла себе, что ж тут делается в распутицу. Согрелась так, что хотела уже снять бафф, добравшись до старта.
По свалочке. Лает собака. Вспоминаю о «деревне неадекватов»…
Так, в суматохе и проехала первый круг, не приложившись ни разу к «кэмелу». Поправилась на старте чайком. И - второй круг. Решила намеренно не въезжать на двойной торчек и жалеть себя везде, где это допустимо. Пила уже чаще.
К третьему кругу, перестали беспокоить спазмы в бронхах в начале круга, но начал беспокоить живот и судороги в ногах. Водичка с глюкозой и регидроном, видать, помогли, судороги не долго доставали. А вот буря в животе так и не прошла до дома. На четвертом круге стало тошнить. Подумала, что от гонки, но потом рассудила, что круг достаточно большой, чтоб голова не закружилась, также нет вертолетиков и качель...:? Организм, неприученный к ночной жизни, а тут его гонют вместо сна и напихивают едой по ходу.
Я так и не узнала точную длину круга до старта (и до сих пор не знаю), потому прикинула себе, что должна проехать 5 кругов.
К четвертому кругу уже сносно изучила трассу и больше не тупила. Вплоть до шестого круга у меня было ощущение, что каким-то образом на трассе подъемы пологие и их меньше, чем спусков, а спусков больше и они круче. Вобщем, кайфовала. Идеальная трасса для марафона. Фонарь один раз снова «клюнул», да так, что стал светить мне прямо в лицо, придерживая рукой его, доехала до КП, а там уже поправила крепеж тчательней.
На пятом кругу начались нелепые ошибки, концентрация стала падать. Нагнала ту девушку, что видала на старте, воодушевилась, но, по прежнему, не знала своей позиции. На финише пятого круга узнаю, что еще успеваю на два круга. Это меня уже пугает. Шестой стараюсь ехать аккуратней, но силы и внимание покидают стремительно. Обнаруживаю еще несколько неприятных подъемов. Как я их до сих пор не замечала! Спина, шея, руки задеревенели, ноет поясница.
Приехала с шестого за 3 минуты до закрытия. Решаю дальше не ехать. Узнала, что это ничего не решает, а ехать в таком состоянии уже рискованно.
Отдых, награждение, дорога домой. В темноте приехали во Львов, в темноте его и покинули. Так я и не увидала, что ж такое Вульки. Все, что я видела – опавшая листва и стволы деревьев, где вертикальные, где горизонтальные. Но сильных впечатлений хватит надолго. Не уверена, что еще решусь на такое когда-нибудь.
У нас идеи ночных гонок выдвигались давно, но, пока что, не нашли массовой поддержки. Но, если что, то милости просим к нам.
Спасибо всем вам за тяжкий труд. Вы молодцы.
Татова доця

Аватар користувача
goroh
Новак
Повідомлень: 28
З нами з: Сер квітня 28, 2010 10:44 pm
Контактна інформація:

Повідомлення goroh » Пон листопада 14, 2011 1:42 pm

Що ж... Спробую написати свій перший звіт, про своє перше (сподіваюсь не останнє) NM. 2011-й був для мене першим велосипедним сезоном. До NM була тільки проба, але то троха не той рівень, щоб порівнювати. Коли вперше попав тут на тему про гонку - зрозумів що без мене воно не відбудеться. Хоч і без ровера, але раніше вже не раз брав участь в подібних знущань над організмом, тож усвідомлював на що підписуюсь. З підготовки було кілька виїздів на трасу, і 100км. по горах за тиждень до гонки. Ось і прийшла та довгожданна година... останні налаштування веласипеда, 22:00 виїжджаю на старт. На дворі падає дрібний сніжок... що ж буде вночі... приїжджаю на стартову галявину, реєструюсь, наглухо привязую чіп, чекаю старту. Радує велика кількість варятів.
СТАРТ! Примудрився вс**тись, на самому старті... зайняв своє місце в колоні, заїжджаю в ліс, виїжджаю на дорогу. необережний рух. попадаю в колію. падаю. ламаю кріплення ліхтаря...пільять... 300м. від старту ААА!!! Тому кріпленню я не довіряв вже давно і спеціально для нього мав з собою рулон ізоленти. Якийсь дядько допомагає то все наглухо примотати (за що йому дуже вдячний). Згубив купу часу. Навіть пані Александрова неспішно обійшла мене на пару-сот метрів. Але певний прикол був в тому щоб їхати останнім по пустому лісі і по трохи наздоганяти червоні ліхтарики. Виїхав підйом, проїхав сінгли, обігнав найслабших. Від Пасічної до зїзду в кущі обігнав ще 6-7 ліхтариків, зявився азарт. Червоні світлячки попереду додають азарту, сил, швидкості. Пролітаю спуск, звертаю на стежку. За першим розпиляним деревом ловлю яму засипану листям. ЙОХООО... Політ був епічний, вартий певно блокбастерів... пролітаю через руль пару метрів, голову рятує шолом, задниця болить дотепер, болить сильно... Після того спуски брав помаліше.
Взагалі падав багато... після 5-го вже й не рахував. Якби була якась номінація на кількість падінь, або на найефектніший політ - думаю там був би точно в призах. За 4-ри кола обійшов троха народу, і ще ніхто з них не обійшов мене, ситуація не така вже й погана. Після 4-го кола піт-стоп. Снікерс, пів банана і пів літри солодющого чаю додають сили і лягають тяжким грузом на шлунок. Їхати стало легше. Рву, зі всіх сил, але на підйомі хапає корч. І так сильно, що не можу навіть йти, мушу зупинятись розслабляти ногу. Корч був безжальним і на наступному підйомі схопив другу ногу. Далі на всіх підйомах мусив спішуватись і на 10хв. спізнився, щоб виїхати на сьоме коло. Свій 12-й результат для себе вважаю успішним. Нахапався досвіду і чекаю наступного сезону.
Задоволений вибраним комплектом одягу. Їхалось дуже комфортно: термобілизна, на ноги велоштани з тонким флісом і велошорти для подвійного памперсу; зверху велофутлолка і веловітрівка. Руки і стопи то окрема історія. Зимових рукавиць не мав, а велотуфлі впринципі не розраховані на таку погоду без бахіл. Пальці позамерзали ще перед стартом і відмерзли аж після гарячого чаю хоч скільки не намагався на трасі рухати пальцями, щоб зігріти.
Дякую організоторам. Загальне враження від організації залишилось позитивне.

Аватар користувача
Hulihanka
Мандрівник
Повідомлень: 1344
З нами з: Вів березня 11, 2008 3:29 pm
Контактна інформація:

Повідомлення Hulihanka » Пон листопада 14, 2011 2:42 pm

дякую за інформативні звіти :wink:

Аватар користувача
Hulihanka
Мандрівник
Повідомлень: 1344
З нами з: Вів березня 11, 2008 3:29 pm
Контактна інформація:

Повідомлення Hulihanka » Пон листопада 14, 2011 2:51 pm

После финиша я только узнала, что из всех участниц незнакома была только с Мартой.
:)
приємно познайомитися - я сама тільки перед стартом вирішила їхати, коли побачила, що збирається жіноча категорія. І шкода, що ми не зустрілися на трасі, бо я стартонула на півгодини пізніше :wink:
Потому всю ночь догоняла кого-то предполагаемого впереди.
Це вже фішка НМ - ніколи не знаєш, хто попереду і ставиш тільки на себе і свої сили

Ви молодець! Показали дуже хороший результат, приємно, що жіноча категорія сильнішає

Аватар користувача
Petro
Старшина
Повідомлень: 109
З нами з: Вів жовтня 07, 2008 9:02 pm
Контактна інформація:

Повідомлення Petro » Пон листопада 14, 2011 4:59 pm

Найдовшим з усьої тої імпрези це був процес підготування, тому і приїхав вже десь по 10-й. Зареєструвався, витягнув досить гарний номер -"33" і вперед )
Спочатку вирішив дуже не гнати,в основному постійно був хтось попереду і якось обганяти не дуже виходило.Перші 4 кола їхав майже без зупинки,їхалось нормально,холодно було тільки в ступні(потім якось відігрів). Після четвертого кола почали помалу ловити судоми,прийшлось трохи пройтись,з"їсти банан,і вони пройшли і більше, на щастя не з"являлись :)
Після 6-го кола взнаю що ще є 50хв. щоб потрапити на 8-ме. Прийшлось трохи попотіти і за 40хв.знову був біля кп. Останнє коло їхалось мабуть найлегше від усіх попередніх ))

Дякую усім хто долучився до цих змагань, і за таку цікаву трасу,було весело ))
Окрема подяка групі підтримці, - без Вас це усе виглядало б трохи не так .

Аватар користувача
mylove
Старшина
Повідомлень: 107
З нами з: Чет листопада 20, 2008 4:43 pm
Контактна інформація:

Повідомлення mylove » Пон листопада 14, 2011 6:20 pm

Зображення
Остаточно прокинувся лиш тоді, коли побачив з восьмого поверху готелю ранкове суботнє сонце по львівськи. Закинушись фаст-фудом і заливши все гарячим несквіком (сила кролика, огогоу!) покатив розритими дорогами на здибанку під Ратушею. На меті було прикатати нову трасу, розім’яти ліниві ноги і відсиджену за тиждень в офісі дупу.
Швидко чи повільно, місцями гріючись на сонечку, але ж таки дістались осіннього лісу. Того самого, який з минулорічних Вульок і НайтМеднессу запам’ятався справжніми грязьовими баталіями. Тому заздалегідь налаштовував себе на грязьоміс, попри оптимістичні меседжи на форумі і прогнози погоди. І о диво! З кожним метром дистанції моя посмішка ставала ширшою і ширшою. От такою ))))))))) Суха, швидка, шурхотлива, пахуча траса виправдовувала всі найсмиливіші надії посмалити у кінці цього кантрійного сезону, який, м’яко кажучи, у мене щось не пішов. Стрімкі спуски і вертляві сінглтреки, чудовий ліс в цю сонячну і суху погоду виглядали просто неймовірно! Після половини кола прикатки з’явилось і ніяк не покидало відчуття, що це вже не вар’ятлива траса ентузіастів, а туроботливопідготовлена, продумана і ритмічна дистанція. Від спуску перед першим КП захопило подих! “Добре, що в п’ятницю за дві години до потягу не полінувався прокачати задні гальма” – подумав я. Докативши з хлопцями до озера, остаточно зрозумів, що приїхав не дарма і що хочу ганяццо. Користуючись моментом, хотів би подякувати E-one’y та passport’y за показ, який для нас влаштували.

Розвернувши колеса на центр, з чудовим настроєм поїхав “жерти і спати”. Вже у готель підкатив Рома, так і досиділи до темної години, коли настав час вирушати на стартову. На подвір’ї світло ліхтарів моментом вихопило сніжинки. Опа! )) А обіцяли ж тільки вночі. З жартами і розмовами докатили Погулянки. Вирішили заїхати через Пасічну і реверс траси, через це малень поблукали лісом (а ту стрічку місцями таки хтось познімав).
Та от вже й вона — освітлена і зігріта гомонами учасників, стартова галявина. Точніше табір, і взагалі ідея з озером, стаціонарними будиночками, класним вогнищем — це просто зачет! Організація на голову вище, ніж минулого року. Спіріту тільки не вистачало матюгальника під час інструктажу )) Якось так дуже швидко почав летіти час. Останню відсічку яку пам’ятаю — 22:38. Ще встигли з Ромою обговорити якісь моменти спорядження, збігати “у кущі” та “відпустити гріхи” на чіпі :)

Передстартовий мандраж почав гулко віддавати ударами серця у вухах: “тук-тук-тук... тук-тук-тук”. Запхався у самий перший ряд і від старту понісся прям за Назаром, який, як шалений, підірвався вкручувати у той підйом. Десь на середині розумію, що той вже не мій темп на цю гонку і відпускаю його разом ще з двома переслідувачами і ББ на колесі. На перших двох колах особливо класно їхались ділянки траси, які пам’ятав з минулого року. Ну і спуски, звісно. Не знаю кого саме це заслуга, але ви молодці!! (ще трохи б накопати конрт-уклонів і було б взагалі шикарно!)) Після другого кола Ярослав із Луцька турботливо пхає у мене банани з печивом та їжа якось не лізе. Шалені вболівальники кричать, що їду п’ятим! Хоча і починаю вже підмерзати, під кінець кола розряджається акум основної фари, переключаю її ні ближнє. На щастя потужний налобник виручає. Після містка і КП третього кола позаду бачу світло, яке не просто швидко, а стрімголов наздоганяє мою тінь. “Кого це ще несе?” - подумав я. Та не встиг оговтатись, як на спуску райдер, користуючись моїм завтиком, обходить зліва і тікає. Не встигаю зачепитись за колесо. На старт/фініш наздоганяю його і бачу, що це Нестор. Далі вирішуємо їхати разом і так проїжджаємо ціле коло зі змінами. І тут починається найцікавіше. На тому післястартовому торчку перший раз біжу пішки і відчуваю на дивно сильні і різкі болі у спині. Лаюсь про себе, що не захопив знеболююче, намагаюсь не відпустити колесо гонщика попереду. Але це був лише початок “фану”. Недоїжджаючи КП, через дуже холодну воду з фляги розболівся зуб. Починаю злитись, втрачаю темп і разом з цим неправильно заламую підйоми. Тоді я ще цього не знав, але насправді вже під кінець 4-го кола моя гонка була закінчена. Ярослав мені міняє акум у налобнику, прошу його ще підготувати акум для фари на наступне коло. Через зубний біль не можу нормально їсти і пити. Виїжджаю на п’яте коло, намагаюсь догребти Нестора, але втрачаю чимало сил. Можливо дві таблетки якогось знеболюючого і врятували б, але у мене їх не було. Темп сильно падає, наздоганяють всі підряд. Зупиняюсь на КП після містка і розумію, що “приїхав”. Поки доповз фінішу остаточно вирішив зійти. Запакував речі і з опущеною головою покатив додому. За три роки це перше змагання, до фінішу якого я не доїхав.

Допхався готелю і наче ліг спати, але до 8 ранку так і не зміг заснути через той зубний біль. Поки не прикатив втомлений і переповнений емоціями Роман і не кинув у мене пачку Кетанова. Після двох таблеток нарешті побачив перший сон. От так от завершилась ця гонка для мене цього року. Не вистачило витримки, не зміг перебороти біль.

Хотілося б висловити подяку тим людям, які невтомлюючись вболівали за спорт і перемогу. Марті — за запрошення. А також Ярославу з Луцька, за те, що на 5 кіл був моєю нянькою, за ті слова, з якими проводив мене додому. Приємно, що суперник на трасі може бути тобі справжнім товарищем поза нею.
Окрема подяка всім оргам за підготовку і організацію. Шикарно зробили табір і розмітку! Але чимало всякої фігні валялось під колесами, гілляки, коріння, пеньочки всякі. Для першокласного змагання цього мало б не бути. Крім того, у деяких місцях не завадило б вручну накопати уклони і траєкторії. Тому обіцяю на наступний рік допомогти з цим, якщо дозволите.
Вітання всім переможцям, а особливо еліті: Банту, Петру, Нестору та Спіріту! Боролись не на жарт і до кінця.
go out and ride!

YUGO
На тестуванні
Повідомлень: 3
З нами з: Пон листопада 14, 2011 10:07 pm
Контактна інформація:

Повідомлення YUGO » Пон листопада 14, 2011 10:50 pm

Висловлюю подяку організаторам за таку можливість в черговий раз випробувати себе на марафоні.
До останнього не могла зрозуміти що мене так тягне на НМ....

Дівчат загнали як завжди в саму ... сам кінець :)
Старт.... Поїхали.....в невідомість :shock:
Стараюсь вирватись як найближче до середини, виїжджаємо на розділювальний міні підйомчик...і тут корек. Хлопці заплутались велосипедами (досі не розумію чому штовхались, більше часу втратили розплутуючись) ми з odna якось пробрались, і почалось....6 годин фану. Перше коло запам*ятовувала трасу, всі підступні ділянки, де треба економити силу, де відпочити, а де викластись максимально. Коли проїхала перше коло думала що їхня кількість закінчиться на 3х :) .... Так само як odna гонилась за дівчатами попереду мене, до останнього не знала що нас лише 5... думала 10 :? і ця думка заставляла крутити педалі далі.
Коли поїхала 5те коло вирішила що для мене воно останнє, тошнить, спина болить, ніг не відчіваю, тіні від кущів, як в казці перетворюються на страшних чудовиськ (але в цей момент тааааак крутяться педалі :lol:). Майже перед фінішем мене наздогнав хтось із хлопців і підбадьорив: "Якщо вкрутиш то встигнеш ще на коло!".... мене це порадувало і засмутило, голова їхати хоче, а тіло каже досить....Але як кажуть в народі - за дурною головою, то нема ногам спокою... Приїхавши на КП зачіпувАлась, і стала віддихатись, якби не Ярик я б не поїхала на 6те коло. Довго вмовляв)))) Але згадавши що сама собі пообітцяла їхати до "патєрі пульса" сіла в сідло....і зі словами "жадность фраєра погубить" поїхала в темний ліс....самій в дрімучому було ну дуууууже страшно.
На жодному колі так мене не радував смітник, як він мене порадував на 6му колі)))))) значить скоро фініш, ще трошки.... і ось я бачу спуск, думка: "Доїхала...Фініш" далі радість....і майже нірвана в бусі 8)

Результати мене порадували, і призи теж!

Враження від заходу лише позитивні!!!! Дякую оргам, Ярику, групі підтримки на старт-фініші, та всім крейзі за цю чудову та трохи дивну гонку!!!!

Наступного року дайте ще!!! :D Ще більше позитиву!!!! :D
Минздрав предупреждает: "лёгкие покатушки" с киборгами могут навредить Вашему здоровью

Аватар користувача
Yaryk
Дослідник
Повідомлень: 81
З нами з: Сер жовтня 27, 2010 11:06 pm
Контактна інформація:

Повідомлення Yaryk » Пон листопада 14, 2011 10:59 pm

Від себе хочу додати, що хоч я і не ганявся цього разу з певних причин, але задоволення від гонки теж отримав :)
Було приємно бачити знайомі обличчя і допомагати, кому бананчиком чи чайком, кому заміною акумів чи підкачкою вилки.

Аватар користувача
E-one
Вар’ят
Повідомлень: 2108
З нами з: П'ят серпня 01, 2008 3:42 pm
Контактна інформація:

Повідомлення E-one » Пон листопада 14, 2011 11:42 pm

YUGO писав:Майже перед фінішем мене наздогнав хтось із хлопців і підбадьорив: "Якщо вкрутиш то встигнеш ще на коло!"....
ага, я підганяв всіх, хто більш-менш встигав, щоб самому не їхати на останнє коло: як вже мучитись, то всім разом :lol:
Поки життя вам не подобається, воно проходить.

YUGO
На тестуванні
Повідомлень: 3
З нами з: Пон листопада 14, 2011 10:07 pm
Контактна інформація:

Повідомлення YUGO » Пон листопада 14, 2011 11:52 pm

намучились на славу :lol:
Минздрав предупреждает: "лёгкие покатушки" с киборгами могут навредить Вашему здоровью

Відповісти

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість